Ручна осколкова граната Ф-1 (індекс ГРАУ – 57-Г-721) – граната дистанційної дії призначена для ураження живої сили противника під час оборонного бою. Метання гранати здійснюється з різних положень лише із-за укриття, з бронетранспортера або танка.
Граната Ф-1 була розроблена на основі французької осколкової гранати F-1 моделі 1915 р. та англійської гранати системи Лемона, що постачались у Росію в роки Першої світової війни, звідки й назва Ф-1 та прізвисько «лимонка». Причиною розробки гранати для радянських військ стали численні недоліки гранати РГД-33, то ж у 1939 році розробку нової гаранати було доручене Ф. І. Храмєєву з чим він впорався за два місяці. На озброєння РККА граната була прийнята з механічним запалом Ф.Ковешникова. У 1941 р. запал був замінений більш надійним, простішим і надійнішим запалом УЗРГ системи Е. М. Вицені.
Тактико-технічні характеристики (ТТХ) ручної гранати Ф-1
Маса спорядженої гранати, 600г
Маса розривного заряду (тротил), 60г
Середня відстань метання гранати, 35-45м
Час горіння сповільнювача запалу, 3,2-4,2с
Радіус зони ефективного ураження, м 7